Першим відомим пресвітером церкви Андрушівки був Бабич Адам Наумович (1882-1964рр.). В післявоєнний час він був відомий андрушівчанам як "дід Адам". Нам вдалось встановити, що в 1940-х і до 1964 він був служителем церкви. Щодо попередніх десятиліть, в нас є тільки непідтверджені гіпотези.
Місцева жителька, вісімдесятирічна Надія, яка жила в 1940-1950-х роках по сусідству у "діда Адама", свідчить, що зібрання інколи проходили в нього вдома. Людей збиралось багато. Адама Наумовича поважали за доброту і лагідність. Він ділився зі всіма сусідами продуктами які вирощував сам, або які заробляв за лікарську працю.
Адам Наумович мав авторитет сильного народного лікаря фітотерапевта. Старожили села свідчать про нього, як про "лікаря від Бога".
До "діда Адама" були великі черги людей, адже чутка про його ефективне лікування різних хвороб ширилися селами й містами. Місцева жителька Тетяна свідчить, що до нього тяглися черги, в яких можна було побачити людей на возах, мотоциклах, машинах. І це все у час, коли автомобільний транспорт був ще дефіцитним. Людей, які бажали вилікувати себе, свої рідних, не зупиняв той факт, що влада переслідувала Адама Наумовича за його лікувальну практику та проповідницьке служіння. Так, частину цінної літератури, було конфісковано карними органами.
Одна місцева сім'я в ті післявоєнні роки переживала труднощі, адже епілепсією хворів їх маленький син. Батько сімейства, який працював залізничником, возив свого сина в різні лікарні, але позитивного ефекту від цього не було. Люди підказували їм звернутись до "діда Адама", але чоловік не вірив, що народний лікар може допомогти. Натомість мати дитини, коли чоловік був на роботі, таємно ходила з сином до Адама Наумовича і він вилікував хлопчика. Про це і не тільки люди пам'ятають й досі.
Є свідчення, що травознавець врятував людей від онкологічних, офтальмологічних та інших тяжких захворювань.
Місцева жителька Надія свідчить, що Адам Наумович сам проявляв ініціативу в лікуванні селян, завжди йшов на допомогу, використовуючи дарований Богом талант для діагностики й терапії.
В голоді роки служитель завжди охоче ділився продуктами з навколишніми. Якось сусідські діти, бувши голодними, прибили бджолу, щоб з'їсти мед з середини її тіла. Адам Наумович, який мав пасіку, покликав дітей на "педагогічну" розмову. Для цього він приготував нарізаний скибками хліб, який змастив медом. Коли діти почастувались подарунком, він пояснив їм цінність праці бджоли та навчив їх поважати Боже творіння. З глибокою повагою жінка підкреслює, що Адам Наумович спокійно, без лайки пояснював і вчив дітей доброї поведінки.
На цвинтарі ми знайшли могилу Адама Наумовича, на якій встановлено пам'ятник з наступним підписом: "Цілителю і рятівнику від вдячних врятованих". І, справді, він був рятівником. Та не тільки від фізичних недугів.
Кожний служитель, який проголошує Євангеліє, рятує вічні душі людей від загибелі. Небеса навічно закарбовують в божественний літопис події спасіння дорогоцінних людських душ.
Далі буде…
